XXI століття — час історичних підсумків та народження нових ідей. Життя швидкоплинне і швидкозмінне. Вчителі навчають сьогоднішніх учнів — завтрашні покоління дорослих. Отже, якісне навчання — це навчання, «орієнтоване на завтра».

 Саме тому сьогодні широко використовуються інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), які могли б найбільш повно враховува­ти вікові особливості; інтереси, нахили, здібності кожного учня. У нових підходах поєдналися елементи традиційних уроків — сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмис­лення, узагальнення — та сучасні інноваційні методи робо­ти з учнями. Широке використання ІКТ, які застосовують на уроках, спонукає учнів до самостійної праці, творчого мислення, пошуку.

 Інформатизація освіти, – як відзначають А.М.Гуржій, В.Ю.Биков, В.В.Гапон, М.Я.Плескач, – це впорядкована сукупність взаємопов’язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських процесів, спрямованих на задоволення освітніх інформаційних, обчислювальних і телекомунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу.

 Будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.

 Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп'ютер, є комп'ютерна технологія. Комп'ютерні (нові інформаційні) технології навчання – це процес підготовки і передачі інформації, кого навчають, засобом здійснення яких є комп'ютер.

 При підготовці до уроку з використанням ІКТ викладач не повинен забувати, що це урок, а значить складає план уроку, виходячи з його цілей, при відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основних дидактичних принципів: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його.

 Уроку з використанням ІКТ властиво:

• Принцип адаптивності: пристосування комп'ютера до індивідуальних особливостей дитини;

• Керованість: у будь-який момент можлива корекція вчителем процесу навчання;

• Інтерактивність і діалоговий характер навчання; - ІКТ мають здатність "відгукуватися" на дії учня і вчителя; "вступати" з ними в діалог, що і становить головну особливість методик комп'ютерного навчання.

• Оптимальне поєднання індивідуальної та групової роботи;

• Підтримання в учня стану психологічного комфорту при спілкуванні з комп'ютером;

• Необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток скільки завгодно великі.

 Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці уроку, так і в процесі навчання: При поясненні (введення) нового матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі.

 При цьому комп'ютер виконує такі функції:

1. У функції вчителя комп'ютер являє собою:

• джерело навчальної інформації;

• наочний посібник;

• тренажер;

• засіб діагностики і контролю.

2. У функції робочого інструменту:

• засіб підготовки текстів, їх зберігання;

• графічний редактор;

• засіб підготовки виступів;

• обчислювальна машина великих можливостей.

 Із усього різноманіття педагогічних застосувань ІКТ на основі сучасної електронної техніки особливо слід наголосити на розробці та використанні педагогічних програмних засобів (ППЗ).

 Програмним засобом навчального призначення є такий засіб, у якому відображено деяку предметну галузь, певною мірою реалізовано технологію її вивчення, забезпечено умови для здійснення різних видів навчальної діяльності.

 За допомогою ППЗ можна подати на екрані у різній формі навчальну інформацію; ініціювати процеси засвоєння знань, набуття умінь та навичок навчальної або практичної діяльності; ефективно здійснювати контроль за результатами навчання, тренаж, повторення; активізувати пізнавальну діяльність учнів; формувати й розвивати певні види діяльності.

 Під час розробки та використання ППЗ навчального призначення виникає потреба в створенні навчально-методичних та інструктивних матеріалів, що забезпечують його застосування; це визначено у формуванні так званого програмно-методичного забезпечення педагогічної системи. Це певний комплекс, що містить:

• програмний засіб або пакет програмних засобів навчального призна­чення;

• інструкцію для користування програмним засобом навчального при­значення або пакетом програмних засобів навчального призначення;

• опис методики (методичні рекомендації або вказівки) з застосування програмного засобу або пакету програмних засобів навчального призначення.

 При цьому можлива розробка методичних рекомендацій окремо для викладача та для учнів.

 Що ж дає використання ППЗ для реалізації методичних цілей навчального процесу? Спробую відповісти на це запитання з точки зору реалізації дидактичних принципів у навчальному процесі:

• індивідуалізація та диференціація процесу навчання (скажімо, за рахунок можливості поетапного просування до мети за напрямами різної міри складності);

• здійснення контролю із зворотнім зв'язком, з діагностикою помилок за результатами навчання та оцінкою результатів навчальної діяльності;

• здійснення самоконтролю та самокорекції;

• здійснення тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу та самопідготовки учнів;

• вивільнення навчального часу за рахунок виконання на комп'ютері трудомістких робіт і діяльності, пов'язаної з числовим аналізом;

• комп'ютерна візуалізація навчальної інформації (об'єкта, що вивча­ється; процесу, що розглядається, тощо);

• моделювання та імітація об'єктів, процесів або явищ, що вивчаються чи досліджуються;

• проведення лабораторних робіт (наприклад, з фізики або хімії) в умовах імітації в комп'ютерній програмі реального досліду або експерименту;

• створення та використання інформаційних баз даних, необхідних у навчальній діяльності, та забезпечення доступу до мережі інформації;

• підсилення мотивації вивчення (скажімо, за рахунок винахідницьких засобів програми або створення ігрових ситуацій);

• озброєння учнів стратегією засвоєння навчального матеріалу;

• розвиток в учнів певного виду мислення (наочного, просторового, теоретичного тощо);

• формування вміння приймати оптимальне рішення або варіативні розв'язки в складних ситуаціях;

• формування культури навчальної діяльності, інформаційної культури викладача та учня (наприклад, за рахунок використання системи підготовки текстів, електронних таблиць, баз даних або інтегрованих пакетів користувача).

 Значення освітніх Інтернет-ресурсів – це необмежений доступ до професійної інформації, використання планів уроків, online курсів, Web-сайтів, співпраця з іншими педагогами, обмін інформацією з колегами і експертами з інших країн, об'єднання професійних ресурсів для вирішення спільних завдань.

 Сучасний Інтернет пропонує багато ресурсів, для використання в освітніх цілях: це уроки в режимі online, ресурси для педагогів, ресурси для учнів, проекти online, Webquests.

 Немає потреби переконувати в тому, що така інформаційна база має бути використана професійно і раціонально. Це вимагає, насамперед  усвідомлення самими викладачами, значущості, такого потенціалу і активне використання Інтернет-ресурсів педагогічної діяльності для досягнення яскравіших, значиміших результатів в навчанні учнів.

 Пропоную деякі кроки, які допоможуть вам використовувати інформаційне поле Інтернету в своїй роботі.

1. Використовувати можливість оновлення традиційних планів уроків матеріалами з Інтернету.

2. Персональні і колективні поурочні плани. Інтегровані уроки, авторські розробки, інноваційні ідеї лише виграють в наповненні і наберуть силу і швидкість для досягнення кінцевої ідеї, поповнюючи свій вміст освітніми ресурсами Інтернет.

3. Вивчення досвіду і адаптація наявних в Мережі планів Інтернет-уроків, методичних посібників і розробок інших педагогів для власного використання.

 Щоб вирішити ці завдання необхідне формування переліку ресурсів за сферою професійних інтересів, які покликані стати точкою відліку в освоєнні Інтернет-ресурсів. Причому даний перелік повинен складатися безпосередньо як самим учнем, так і надаватися вчителем як перелік найбільш бажаних місць перебування. До таких ресурсів слід віднести, пошукові машини, а також пошукові каталоги, в яких інформація представлена у вигляді посилань на сайти, організованих за принципом ієрархічності і предметно-орієнтірованих областей.

 Окрім цього кожному педагогу необхідно скласти власний перелік ресурсів, який відноситься безпосередньо до його професійної сфери, як інформаційний, так і освітній.

 Проте наявність Інтернет підключення у навчальному закладі не гарантує його ефективного використання в учбовому процесі. Як правило, зараз реально працює в Інтернеті досить обмежене число учнів, які добре володіють новими технологіями, більшість з них просто граються або використовують його для пустої трати часу в соціальних мережах. Отже, щоб досягти ефективного поєднання власних педагогічних знахідок і освітніх Інтернет-ресурсів необхідна велика і цілеспрямована підготовка. А найголовніше, на мій погляд, бажання викладачів удосконалювати свою педагогічну діяльність. І щоб знайти і оцінити якість інформації, що надається, в Мережі необхідне освоєння комп'ютерної письменності на рівні не просто користувача, а активного користувача. Абсолютно очевидно, що розвиток Інтернету у навчальних закладах ґрунтується на ініціативах знизу – витікаючих від викладачів. Викладач – це головна фігура навчального прогресу. Талант і рівень його кваліфікації – запорука успіху в просуванні нових технологій. Саме педагоги повинні стати основною творчою силою впровадження Інтернету в сферу освіти і, в цілому, в життя суспільства.